Портфоліо класного керівника

Тема досвіду: «Формування духовно-морального світогляду школярів на основі національно-патріотичного виховання».

Адреса досвіду: Великолазівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Ужгородського району Закарпатської області

Автор досвіду: Сатмарі Марія Емерихівна,  вчитель хімії

Провідна наукова ідея досвіду: виховати у майбутніх громадян України почуття обов'язку і поняття честі, уміння підкоритися товаришеві й наказати йому, бути ввічливим, суворим, добрим і стійким - залежно від умов життя, удосконалення особистості не тільки як головної продуктивної сили, а й як активного громадянина України, духовно багатої, морально благородної особи. На цьому зосереджуються зусилля всієї системи виховання, формування особи нового типу суверенної держави

Мета досвіду: виховання молодої людини - патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури. Передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особи стіс них рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту.

Завдання:

v формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;

v забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

v формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

v прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;

v виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядницької позиції;

v утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;

v формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;

v забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я;

v виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

v формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;

v формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;

v розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;

v формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовки до життя в умовах ринкових відносин.

Актуальність досвіду: у сучасному житті приділяється багато уваги національної самосвідомості учнів, згуртовується колектив за допомогою колективних справ, участі у заходах, зорієнтованих на патріотичне виховання, відродження культури, традицій, збереження мови, народу. 

Новизна досвіду: сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання, тому передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту є найголовнішою проблемою на сьогоднішній день.

Результативність: забезпечення сприятливими умовами для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей; для розвитку професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності особистості, позитивна динаміка зростання рівня патріотизму в країні, зростання соціальної і трудової активності населення, його внеску до розвитку основних сфер життя, діяльності суспільства і держави, подолання екстремістських проявів окремих груп населення та інших негативних явищ, відродження духовності, соціально-економічна і політична стабільність та зміцнення національної безпеки. 

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Державна національна доктрина визначила головну мету національного виховання на сучасному етапі — це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особи стіс них рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту. До провідних завдань національного виховання школярів належать:

v формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;

v забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

v формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

v прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;

v виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядницької позиції;

v утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;

v формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;

v забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я;

v виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

v формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;

v формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;

v розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;

v формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовки до життя в умовах ринкових відносин.

Мета національно-патріотичного виховання -  виховання молодої людини - патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури.

Сучасне виховання базується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Вище йшлося про громадянські й національні цінності. Існують цінності сімейного життя: вірність, довір'я, піклування про дітей, піклування про батьків і старших у сім'ї, взаємоповага і любов до батьків, злагода в сім'ї, здоровий спосіб життя, культура праці, дотримання народних звичаїв і традицій, пам'ять про предків, гостинність, гігієна сімейного життя.

У своїй роботі ми повинні орієнтувати дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля — наш спільний дім, а світовий спокій і злагода між людьми і державами — головна умова існування землі і людства.

У процесі реалізації напрямів національного виховання потрібно враховувати таку систему компонентів духовного світу особистості українця:

о національну психологію — психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності, духовної спадщини народу;

о національний характер і темперамент — вічне правдо-шукання, гостинність і щедрість, ласкавість і талановитість, ніжність і глибокий ліризм, свободолюбивість і душевне багатство;

о національний спосіб мислення — своєрідна істотність, завдяки чому зі століття в століття відтворюються і розвиваються самобутня українська культура і духовність;

о народна мораль, етика — людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найбільші духовні надбання;

о народна естетика — краса поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння вживати, готувати смачну їжу;

о народна правосвідомість — життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності і милосердя;

о національна філософія — самобутня система ідей, поглядів народу на суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему її долі; національний світогляд — система поглядів, переконань, ідеалів, які складають основу національної духовності;

о національна ідеологія — ідейне багатство нації, система філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних поглядів, ідей, переконань;

о національна свідомість та самосвідомість — відчуття усвідомлення гордості за приналежність до української нації.

Головна мета, основні напрями, шляхи реформування української системи національного виховання розкриваються в програмі "Освіта", у "Концепції середньої загальноосвітньої школи України", "Концепції школи нової генерації — української національної школи-родини", "Концепції безперервної системи національного виховання", Законах України "Про загальну середню освіту", "Про освіту", Національній доктрині розвитку освіти України.

Моя позиція

Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей - талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим є любов до дитини!

Вчительство – це і мистецтво і праця. Саме вчитель, педагог, викладач, вихователь закладає і створює основу творчої людської діяльності.

Як же виховати дитину, щоб оцінка за цю справу була відмінною? Це питання я поставила перед собою, коли прийшла працювати до школи.

Саме тут в цих стінах зростають ті, кому жити та створювати майбутнє. Я думаю, що мої вихованці стануть новою українською елітою – моральною, духовною, високоосвіченою, інтелектуальною, культурною, національно свідомою. Я мрію виховати людину добрих помислів, почуттів і дій, яка існує в гармонії із світом, із власним серцем. Це й стало провідною ідеєю моєї роботи.

Щоб моя мрія стала реальністю, мета та виховні завдання спрямовані на:

ü утвердження принципів загальнолюдської моралі, формування морально-етичних якостей;

ü формування високої художньо-естетичної освіченості особистості, формування у підростаючого покоління інформаційної культури, погляду на книгу та інші види інформації як на важливий засіб розвитку й самореалізації особистості;

ü виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору своєї світоглядної позиції;

ü формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою як могутнім чинником становлення громадянина України;

ü розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації;

ü виховання поваги до Конституції, законів України, національної символіки;

ü формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розквіту держави, готовності її захищати;

ü формування творчої, працелюбної особистості;

ü забезпечення духовного взаємозв’язку поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;

ü забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення їхнього здоров’я;

ü формування сімейно-етичної культури.

Індивідуальний підхід

          Безумовно, серцевиною виховного процесу є особистість дитини, і вихователь повинен поважати почуття власної гідності кожного учня, його індивідуальну життєву мету, запити, нахили, інтереси, характер, створити сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації та розвитку.

           Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості роботи з колективом, намагання зробити її цікавою і для дітей, і для себе допомогли мені визначити пріоритет одних проблем над іншими, знайти шляхи їх вирішення, прогнозувати та діагностувати підсумки.

Особливу увагу я приділяю  дітям, які потребують посиленої уваги. Мета – не допустити переживання цими дітьми своєї “нездатності”, не дозволити виникнення байдужості до навчання, праці; не притуплювати почуття честі та гідності.

Робота з батьками. Сім’я

Батьки – авторитети, і найбільш зацікавлені в навчанні й вихованні дітей.

Я намагаюсь встановити індивідуальний контакт з кожною родиною. А далі – постійний телефонний контакт, зустрічі, бесіди в школі, спілкування через учнівський щоденник. Так ми – вчителі – зрозуміліші батькам, а батьки нам. Налагоджується взаємодія, взаєморозуміння.

    Педагогічний досвід допоміг зробити однозначний висновок: основний рушійний фактор у вихованні дитини – сім’я. І як би школа ефективно не будувала свою роботу, необхідних результатів вона не отримає, коли не буде справжнього виховання  в родині, сім’ї. Твердо переконана, народна педагогіка – оптимальний варіант співдружності школи і сім’ї.

    А тому ж з перших днів навчання розпочинаю роботу з учнями і їх батьками на спільних зборах. Пропоную батькам заповнити анкети, відповіді яких допомагають мені краще організувати заняття, дати потрібні педагогічні рекомендації щодо виховання дітей у сім’ї.

    Розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації. При плануванні роботи з учнівським колективом головним я вважаю ідею особистої спрямованості виховного процесу. У центрі стоять не програми чи заходи, а саме учень. Саме його індивідуальні нахили, інтереси й здібності. Спільно з психологічною службою школи проводжу моніторинг психічного розвитку особистості. На основі індивідуального значення кожної дитини складаю психолого-педагогічну картку. Отримані результати стають предметом обговорення організації будь-якого заходу.

     Важливу роль у школі відіграє творче виховання, в основу якого я поклала використання різних засобів, підходів до дитини, орієнтованих на досягнення оригінального результату, розв’язання творчих задач.

ПРОВІДНА ІДЕЯ ДОСВІДУ

«Головне – привчити дітей до

самостійної роботи, до

впевненості у собі, до вміння,

бажання і здатності думати».

У своїй роботі з дітьми я маю певні принципи й закони, яких повинна дотримуватись:

v Щоб мати право вчити інших, потрібно постійно вчитися самому.

v Не зупинятися на досягнутому.

v Не потоком шумних, галасливих фраз, а щирою, невтомною працею любіть Україну.

v Мудрий не той, хто знає багато, а той, чиї знання корисні.

v Для мене важлива думка кожної дитини, незалежно від того правильна вона чи ні.

v Використання форм і методів навчання дають можливість виробити в учнів всі необхідні професійні навички в стінах школи.

v Творчість відкриває в дитячій душі ті потаємні куточки, в яких дрімають джерела добрих почуттів.

v Бачу ціль, не бачу перепон.

v Дітей, їх особисту гідність і їх потреби треба так само шанувати, як і дорослих, і тільки поводячись з ними лагідно, щиро, розумно, як з рівними входячи в їх спосіб думання можна виховати чесних, щирих, правдолюбивих і справді вільних людей.

v Відкрити в кожній дитині душу творця, дати їй змогу пробудитися і розквітнути.

v Тільки те навчання гарне, котре стимулює розвиток, веде його за собою, а не служить просто збагаченню дитини новими відомостями, що легко входять у його свідомість.

v Праця - це все життя.

v Праця, оптимізм, постійне самовдосконалення - запорука життєвого успіху.

v Знайти вчителя неважко, знайти учня, що розділить з тобою твої знання та мрії набагато складніше.

v Підготуй учня, у якого зможеш навчитись сам.

v Не з предметом до дітей, а з дітьми - до предмета.

v Далеко не кожний стане ученим, письменником, артистом.

v Далеко не кожному призначено винайти порох, але майстром у своїй праці повинен стати кожний.

v В особистій практиці сховані таємниці простих і надійних успіхів.

v Те, що я чую, я забуваю; те, що я бачу, я пам'ятаю; те, що я роблю - я розумію.

v Поспішайте, поспішайте приносити радість дітям, робити добро людям.

v Кожна дитина - неповторна індивідуальність.

v Зумій запалити іскорку творчості, бажання, навчи працювати точно й акуратно - пожнеш подвійний успіх, щастя творчої співпраці.

v Ніколи не зупинятися на досягнутому, бо життя - це процес, тому потрібно завжди рухатися вперед.

v «Головне - навчити дітей мислити». (Б. Брехт)

v «Доводиться бігти з усіх ніг лише для того, щоб залишитися на тому самому місці. Якщо хочеш потрапити в інше місце, потрібно бігти вдвічі швидше…»( Льюіс Керрол «Аліса у країні Чудес»)  

v Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, учень – факел, який треба запалити. (Стародавня мудрість)

З досвіду роботи маю декілька професійних секретів:

Рецепт вчительської молодості:

Систематично вживай: бальзам мудрості, коктейль творчості, каву бадьорості, відвар пунктуальності, настій терпимості, екстракт людяності. Виконуй все це ретельно і будеш вічно молодим, вчителю.

Рецепт вчительського щастя:

Візьміть чашу терпіння,

Налийте туди повне серце любові,

Вкиньте дві пригорщі щедрості,

Хлюпніть туди ж гумору,

Посипте добром,

Додайте якомога більше віри,

І все це добре перемішайте.

Потім намажте на шматок відпущеного вам життя

І пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху.

Щоб досягти поставлених цілей використовую інтерактивні технології виховання учнів:

Використання інтерактивних технологій у вихованні молодого покоління передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі обліку обставин та відповідної ситуації.

Якщо застосування інтерактивних методів у виховній роботі здійснюється ефективно, слід очікувати:

- підвищення самосвідомості підлітків;

- збільшення досягнень;

- збільшення соціальної підтримки;

- доречної поведінки;

- внутрішньої мотивації;

- зростаючої активності;

- прагнення до обміну інформацією;

- позитивної емоційності протягом виконання всіх завдань;

- більш позитивного психологічного контролю та самоконтролю.

У своїй роботі класного керівника я використовувую такі інтерактивні методи:

• мозкові штурми «Що ми знаємо про наркотичні речовини?», «Ситуації, які потребують відповідних рішень», «Реклама: її вплив на здоров'я людини», «Проблеми підлітків сьогодні»;

• рольові ігри «Я не згоден», «Як позбутися звички курити», «Організуй своє дозвілля без допомоги алкогольного дурману»;

• групове дослідження «Які продукти харчування є корисними для здоров'я людини?», «Міфи і факти про ВІЛ/СНІД»;

• круглий стіл «Шкідливі звички та їх наслідки», «Методика загартування організму»;

• графіті «Що для мене означає «здоровий спосіб життя?»

·        спільні туристичні походи з батька;

·        запрошення батьків на класні години, тощо.

Користуючись сучасними технологіями, надаю можливість кожній дитині розвинути власний інтелект, активізувати процеси пізнання навколишнього світу. Школярі навчаються в атмосфері взаємоповаги, любові, добра. Живемо однією великою родиною.

Виявляючи та розвиваючи творчий потенціал, створюю умови для самоактуалізації особистості, задоволення її духовних потреб. Шляхом переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє "Я", здійснюю соціальну адаптацію дитини, а головними чинниками цього стають навчання та виховання. Завданням кожного з нас є зробити процес навчання захоплюючим та радісним. І тут важливе все: посмішка, доброзичливий тон, мистецтво спілкування, почуття гумору.

ВИСНОВКИ

«Серце віддаю дітям».

В.Сухомлинський

Я знаю: вчителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель у думках і справах своїх учнів. Ми намагаємось, щоб нашу учні з почуттям вдячності згадували нашу школу, тому що від нашої самовідданої праці, невичерпної енергії, громадської активності залежить майбутнє нашого народу.
         Пізнати і навчити дитину у цій складній справі немає готових рецептів. Але вважаю, що насамперед треба зрозуміти дитину як особистість, розгледіти її індивідуальні особливості. "Прив'язуючи" навчальні завдання до життєвого досвіду дитини, використовуючи сучасні технології досягаю поставленої мети самореалізації кожної дитини.

Котрий рік навчаю дітей та щоразу навчаюся від них сама. Тому успіх своєї педагогічної праці вбачаю у постійному спілкуванні з дітьми, у взаємній любові вчителя і учня, у вмінні "запалити" дітей до роботи. Працюючи за системою розвивального навчання, прагну не робити поділу між дітьми на сильних і слабих, а навчаю їх цінувати свою працю та намагатися виконувати її якнайкраще.

Постійно пам’ятаю - «Учитель не той, хто вчить, а той у кого вчаться»!

Треба розвивати дитину як неповторну індивідуальність, формувати в ній творчий потенціал, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності.

Класний керівник — центр виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керів­ник — універсальна особистість. Це і вихователь, і пси­холог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.

Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері та строгість батька. Адже дуже  часто  трапляється, що всі  спогади  про  школу  так  чи  інакше  пов’язані  з  іменем  класного  керівника. Якщо  ця людина  поєднує  в  собі  якості  педагога, вихователя, психотерапевта, то  саме  до  нього  звертаються  учні  зі  своїми  радощами  та печалями, саме  він  допомагає  розв’язати  конфлікти  з  батьками  і  педагогами, його  посвячують  в  дитячі  таємниці.

Отже, цілеспрямована робота з формування ціннісних орієнтацій шляхом формування національної свідомості дає змогу підвищити рівень згуртування та інтеграцію в учнівському колективі, позитивно впливати на життєву активність більшості учнів, відбудовувати позитивні зміни в формуванні ціннісних орієнтацій і пріоритетів, започатковувати корекцію вад особистісного розвитку. Такий напрямок діяльності дає змогу мені, як класному керівникові, правильно  спланувати роботу у своєму класному колективі.