Доброго дня,
шановний відвідувачу! Дуже приємно, що знайшли час познайомитися з автором
цього блогу.
Мене звати Марія Сатмарі. Щоб ви зрозуміли хто я і чим займаюся, розповім коротку історію про себе.
Мій трудовий шлях почався 1 вересня 1989 року, коли я, ще зовсім молода і недосвідчена, прийшла у рідну школу перший раз у клас не
у якості учениці, а у якості вчителя. Збігли роки, один за одним. Шкільні дні, наповнені турботами, недоспаними ночами, маленькими і великими перемогами над собою, радощами і смутком.
Але..
Я вибрала долю собі сама,
І що зі мною
не станеться, -
У мене жодних претензій нема
До Долі – моєї обраниці…
Ліна Костенко
З того першого дня і по сьогодні я працюю у рідній
Великолазівській ЗОШ, спочатку вчителем початкових класів,
а з 1999 року – вчителем хімії.
Великолазівській ЗОШ, спочатку вчителем початкових класів,
а з 1999 року – вчителем хімії.
Дитина - центр
"педагогічного всесвіту",
вчитель стоїть поряд з нею,
є конструктором її шляху самопізнання
для успішної реалізації у дорослому житті.
вчитель стоїть поряд з нею,
є конструктором її шляху самопізнання
для успішної реалізації у дорослому житті.
Тому, йдучи на урок, завжди пам'ятаю і повторюю про себе слова вчительки Габріели Містраль, лауреата Нобелівської премії:
Господи! Ти, хто вчив нас, прости, що я вчу, що ношу звання вчителя,
яке Ти носив на землі.
Учителю! Зроби мою старанність постійною, а розчарування минущим; дай
мені простоту і дай мені глибину; порятуй мій щоденний урок від порожнечі. Хай
не печалить мене непорозуміння і не засмучує непам′ять тих, кого я вчила…
